Мене звати Лев Бердніков.

Так я є серво і по батьковій лінії та по маминій лінії. Я народився в Середній Азії, там я і ріс та навчався в школі. Пізніше ми переїхали на Україну більше ніж 40 років.

Зараз працюємо, деякі цигани займаються торгівлею, деякі працюють. Ми наприклад працюємо на роботах Хвала Богу живемо не гірше когось Ну чим займалися цигани, хтось крав, хтось працював всі по-різному.

Мої батьки вони є серви, вони займалися тим, що торгували та працювали. Тато мій як і всі цигани на той час займався конями, навіть могли за конями їхати в дорогу далеко. По-різному як і всі цигани на той час. Мої батьки з Росії А був такий час коли був розпал війни то деякі цигани під час війни переїжджали в Азію, так само як і мої батьки, а вже з часом переїхали на Україну.

Моя сім я,в мене два сини одна донька, внучка та внук, сини вже одружені, працюють ,живуть у Львові тут і народилися тут біля мене і живуть. Сини працюють на потужних фірмах один з них вже понад 10 років працює на фірмі, так і живуть з роботи. Звичайно, в мене в сім’ї всі розуміють та розмовляють циганською мовою з дитинства.
Так коні в нас були завжди, скільки я себе пам‘ятаю і в тата і в діда в дядьків завжди була різна худоба ,коні, свині, корови, птиці. Господарство було завжди, і в мене теж років 10–15 тому, до нас часто приїжджали по коней поляки, італійці, ми їм продавали коней і на м‘ясо ,і бігових в нас були добрі цікаві коні саме в той час був бізнес на коней, а на даний момент такого бізнесу вже давно немає, можливо хтось там десь і займається конями, але таких мало. Я на разі цим вже не займаюсь.

Раніше не було такого як зараз ці магазини супермаркети, заходиш і очі розбігаються аби були гроші, а такого раніше не було, як і всі цигани кому що Бог дав хтось вкрав, хтось заробив на їжу то і їли.

Свята в нас їх багато, різні, починаючи з Нового Року і старого нового року, Різдво. Різдво ми святкуємо, ще в нас кожен звав до своєї хати, кожен хотів щоб до нього завітали гості добрі люди, відгулявши Різдво, чекаємо на Паску дочекавшись відсвяткували дякуючи Богу, також не забуваємо про поминальні дні, ми завжди пам‘ятаємо і не забуваємо наших померлих, і поминаємо їх як і всі цигани, також ми святкуємо Трійцю ми в загалом все святкуємо і Спас і Святих Петра і Павла, також збираємося хлопці дівчата до лісу ставимо на вогні кашу «майська каша» це свято для нас вже як традиція. Після Спасу чекаємо Водохреща, всі ці свята ще від діда так і залишаються для нас ми продовжуємо це і на далі як і я так і мої діти, так і святкуємо свята дякуючи Богу.

Це вже відійшло колись давно жінки цим займалися гадали на картах, дзеркалі, просто без нічого на словах могли розповісти. А в мене в сім’ї цим ніхто ніколи не займався ні по татовій лінії не по маминій лінії, таким займатися не приходилось Дякуючи Богу. Мама своїми справами займалася, а тато зі всіма циганами їздив в дорогу, і крали, обманювали, крали коней, обмінювали коней, раніше циган з циганом дивилися коней перевіряли по зубах чи молодий кінь чи чистий по собі гарний. Вдаривши рука об руку так по-циганськи та й і зробили угоду, так все і було, як я казав раніше коні були у всіх, а зараз на жаль майже ні в кого немає, таких мало залишилось хто ще цим займається, зараз у більшості автомобілі.

(Дякую вам)Та нема за що вам щастя, здоров’я, нехай Господь вас всіх благословляє, живіть дружньо, розумійте старших, одне одного розумійте, будьте щасливі цигани!