[Лачхо дивес.]

Те авес састі бахталі.

[Cар тут акхарен?]

Ман акхарен діду Санька.

[Тєв ту джювес?]

Городо Львово.

[Тєв ту джювдан сар ту сля цикноро?]

Ме джювдом де форо Даугаувпілс.

[Савен ту ромендар?]

Ме руско ром.

[Сар пе тут акхарен рома?]

Штангьонок.

[Роспхен пало тірі йірі.]

Манде дуй чхаве і чхай. Дуй чхаве паше манде джювен, а чхай де Ростово. Чхаве заленпе вуралєнца, а чхай шувал де ательє, кєрел буті де ательє. Манде бут внуки, внучки. Ме барволо внукєнца.

[А тірі дей і тіро дат?]

Лен гара уже нане.

[Саве свенті іси туте?]

Патраді, Колинд, Троїца.

[Со ту джянес пало маримо?]

Ме сомас тикнінько, дай роспхендас, со розмарде нємци дуй чхеян, зятьос і внучькєн.

[Со ту накадя дедумас по-сервіцькі?]

Ме кокуро руско рома, а джював де Львово пандеша берш, ну і набуторо просіклийом по-сервіцькі теракірав, ну і пескірі чіп руско ромендер. Бутир по-пескірі чіп ракірав.

[Наіс туке, дєдушка, шел берш туке те проджювес. Бах, састипе!]

І туке бах, састипе де тіро джіїпе, те авсе састи.

[Доброго дня.]

Будь здорова та щаслива.

[Як тебе звати?]

Мене звуть дід Сашко.

[Де ти живеш?]

У місті Львові.

[Де ти жив, коли ти був малим.]

Я жив у місті Даугаувпілс.

[Яких ти ромів?]

Я російський ром.

[Як тебе звуть рома?]

Штангьонок.

[Розкажи про твою сім’ю.]

Я маю двох синів і одну доньку. Сини живуть зі мною, а донька у Ростові. Сини займаються машинами, а донька ш’є в ательє, працює в ательє. У мене багато онуків та онучок. Я багатий внуками.

[А твої мама і тато?]

Їх давно вже немає.

[Які у тебе є свята?]

Пасха, Різдво та Трійця.

[Що ти знаєш про війну?]

Я був маленький, мама розповідала, що німці розстріляли двох доньок (моїх сестер), зятів та онучок.

[Чому ти дивно говориш по-сервіцьки?]

Я взагалі-то з російських ромів, а живу у Львові вже п’ятдесять років, ось трохи і навчився говорити по-сервіцьки, але моя мова- російських ромів. Більше своєю мовою розмовляю.

[Дякую тобі, дідусь, сто років тобі прожити. Щастя, здоров’я!]

І тобі щастя, здоров’я у твоєму житті, будь здорова.